2 лютого 1944 року відбулося визволення Луцька від фашистських загарбників у роки Другої світової війни.

Цей безсмертний подвиг 65 років тому здійснили під час Рівненсько-Луцької наступальної операції воїни 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії 13-ої армії 1-го Українського фронту, які 1 лютого 1944 року одержали завдання наступати на Луцьк. У ніч на 1 лютого першими в місто ввійшли розвідники 27-го гвардійського кавалерійського полку. Згодом на місто почали наступ інші підрозділи 1-го гвардійського Житомирського кавалерійського корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Віктора Баранова. В цій операції відзначився командир взводу гвардії лейтенант Володимир Юдін. На ранок 2 лютого кінногвардійці повністю очистили Луцьк від німецько-фашистських окупантів і на вежі старовинної фортеці встановили прапор 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії. Проте найголовніше було утримати місто від контратак фашистів. Ворог намагався повернути Луцьк як важливий стратегічний пункт. Для цього противник силами 175-ї, 143-ї угорських піхотних дивізій, а також кількох поліцейських полків і бойових груп СС із району Торчина 24 лютого перейшов у наступ на Луцьк. У результаті удару переважаючих сил ворога по обороні 121-ї стрілецької дивізії йому вдалося зайняти ряд населених пунктів біля Луцька, а також прорватися на східний берег Стиру північніше і південніше Луцька. Створилась загроза оточення міста. Тому командуючий 13-ою армією генерал Микола Пухов направив кіннотників у район Луцька. 25-го лютого друга гвардійська кавалерійська дивізія разом із 121-ою стрілецькою дивізією почали оборонні бої за утримання Луцька. У боях на підступах до міста воїни проявили високу стійкість і героїзм. Запекла битва розгорнулась на рубежах 181-ої стрілецької дивізії поблизу села Сирники. Імена героїв цієї операції викарбувані на гранітних плитах величного меморіалу Вічної слави, що в центрі міста Луцька, на братських могилах у селах області. Щороку вшанувати пам'ять побратимів сюди приїжджають ветерани з Києва, Львова, Донецька та Білорусі. У день визволення - 2 лютого - лучани та гості обласного центру покладають квіти до братських могил і до меморіалу Слави. Про безсмертний подвиг розповідають виставки в обласному краєзнавчому музеї, кімнатах-музеях шкіл області. На увічнення пам'яті героїв вулиці міста носять їхні імена.

Пройшло майже 60 років, коли вдалося моїй родині відшукати місце поховання мого діда. Історія чоловіків з українського села стала досить трагічною. Усі були відправлені відразу на передову, в Прибалтику. Де відразу потрапили в оточення і знищені німцями. В тих боях полягло 23 000 радянських воїнів.
Можливо хтось також шукає своїх близьких, що загинули в Прибалтиці
Меморіали, братські могили, стелли пам"яті, похоронки, місця захоронень воїнів, записані польовими командирами - жахливі реалії тих часів.